Міністерство закордонних справ УРСР

0
896

Поновлення прав союзних республік у сфері зовнішньополітичної діяльності

1 лютого 1944 року сесія Верховної Ради СРСР прийняла Закон “Про надання Союзним Республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв’язку з цим Народного Комісаріату Закордонних Справ із загальносоюзного в союзно-республіканський народний комісаріат”. Цим актом після двадцятирічної перерви були формально поновлені права союзних республік у сфері зовнішньополітичної діяльності.

5 лютого 1944 року приймаються постанови Політбюро ЦК КП(б) України і Укази Президії Верховної Ради УРСР про утворення українського НКЗС.

Напрямок міжнародної діяльності України в період 1944-1990

Міжнародна діяльність України в період 1944-1990 років була в основному зорієнтована на участь у роботі Організації Об’єднаних Націй (ООН), що давало можливість, хоча й символічну і обмежену, інформувати світову громадськість про життя України, брати участь у обговоренні світових та регіональних проблем, здобувати досвід у сфері багатосторонньої дипломатії.

Також читайте:  Українське зовнішньополітичне відомство Центральної Ради

Як держава-засновниця ООН Україна (Українська РСР) брала участь у розробці Статуту цієї організації, формуванні її структури, органів та установ.

Делегація УРСР розгорнула активну діяльність в ООН вже в перші роки її існування. Українська делегація внесла чимало пропозицій до Статуту ООН, тимчасових правил процедури Генеральної Асамблеї ООН, резолюцій щодо біженців і переселенців, переміщених осіб, представництва неурядових організацій в Економічній і Соціальній Раді ООН (ЕКОСОР), роботи Дунайської конференції тощо.

У 1945 р. Українська РСР стає членом Міжнародного Суду, в 1946 р. – Всесвітньої організації охорони здоров’я, в 1947 р. – Всесвітнього поштового союзу, в 1948 р. – Всесвітньої метеорологічної організації, в 1954 р. – Міжнародної організації праці (МОП,) ЮНЕСКО, в 1956 р. – Європейської Економічної Комісії, в 1957 р. – МАГАТЕ.

Також читайте:  Часи діяльності Західно-Української Народної Республіки

У 1948-1949 і 1984-1985 роках Україна обиралася непостійним членом Ради Безпеки ООН. Однак лише у 2000-2001 роках, коли Україна була втретє обрана до РБ ООН, наша держава діяла як незалежний учасник міжнародних відносин.

У радянські часи Україна ставала членом ЕКОСОР, Адміністративної Ради МОП, Ради керівників Програми ООН з навколишнього середовища, Ради керівників МАГАТЕ, Комітету боротьби з апартеїдом та із здійснення невід’ємних прав палестинського народу.

Серед проблем, що вирішувалися ООН за активної участі України, були проблеми роззброєння, зокрема заборони хімічної зброї, незастосування сили, демілітаризації космосу, ліквідації залишків колоніалізму, заборони найманства. На 45-й сесії ГА ООН (1990 р.) 126 країн прийняли резолюцію про міжнародне співробітництво з подолання наслідків Чорнобильської аварії.

Також читайте:  Iсторiя та традицiї зовнiшньополiтичної служби України

1945-1990 рр. участь УРСР в міжнародних організаціях, в першу чергу ООН, керувалася Москвою. Водночас, працівники української зовнішньополітичної служби здобували необхідний фаховий досвід.

Міністерство закордонних справ УРСР очолювали:

Олександр КОРНІЙЧУК

(лютий – липень 1944 року)

Дмитро МАНУЇЛЬСЬКИЙ

(1944 – 1952 роки)

Анатолій БАРАНОВСЬКИЙ

(10 червня 1952 року – 17 червня 1953 року)

Лука ПАЛАМАРЧУК

(11 травня 1954 року – 13 серпня 1965 року)

Дмитро БІЛОКОЛОС

(16 березня 1966 року – 11 червня 1970 року)

Георгій ШЕВЕЛЬ

(10 серпня 1970 року – 18 листопада 1980 року)

Володимир МАРТИНЕНКО

(18 листопада 1980 року – 28 грудня 1984 року)

Володимир КРАВЕЦЬ

(29 грудня 1984 року – 27 липня 1990 року)