Українське зовнішньополітичне відомство Центральної Ради

0
111

Створення і становлення Міністерства закордонних справ України як повноцінної державної структури пов’язане з проголошенням 10 червня 1917 року І Універсалу Української Центральної Ради і створенням Української Народної Республіки.

Процес формування органів законодавчої і виконавчої гілок влади знайшов своє оформлення в проголошеному Центральною Радою 16 липня 1917 року Другому універсалі, в якому йшлося про утворення Генерального Секретаріату – виконавчого органу влади. З першого дня існування Генерального секретаріату в його складі розпочало діяльність Генеральне секретарство з національних справ, що стало прообразом першого зовнішньополітичного відомства України у XX столітті.

22 грудня 1917 року Голова Генерального Секретаріату Української Народної Республіки, проголошеної III Універсалом Центральної Ради, Володимир Винниченко і Генеральний секретар з міжнаціональних справ Олександр Шульгин підписали “Законопроект про створення Генерального секретарства міжнародних справ”, який цього ж дня був схвалений на засіданні Уряду УНР.

Цим документом визначилися обов’язки Генерального секретарства міжнародних справ, а саме: “здійснення міжнародних зносин держави, охорона інтересів українських громадян поза межами УНР, тимчасово – загальне влаштування національних непорозумінь в межах УНР”.

Важливий імпульс подальшому розвитку української зовнішньополітичної служби надав оприлюднений 12 січня 1918 року IV Універсал Центральної Ради, в якому УНР проголошувалася “самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою Українського Народу”.

Саме в цей час розпочинається активна робота над створенням мережі дипломатично-консульських установ, діяльність яких регулювалася державними законами та нормативними документами Генерального секретарства міжнародних справ (згодом – Міністерства закордонних справ); формуванням відповідної правової бази дипломатичної діяльності (навесні 1918 року співробітниками українського МЗС було підготовлено проект закону “Про закордонні установи УНР); підготовкою дипломатичних кадрів.

За час діяльності Центральної Ради було розпочато налагодження контактів з державами світу. Зокрема, у грудні 1917 року український уряд налагодив зв’язки з країнами Антанти, приймаючи представників Франції (“Генеральний комісар Франції при уряді України”) та Великої Британії (“Представник Великої Британії”).

Наприкінці грудня 1917 року українська делегація взяла участь у мирних переговорах у Бресті, де 27 січня 1918 року було підписано перший мирний договір у світовій війні.

 

Українське зовнішньополітичне відомство Центральної Ради очолювали:

Олександр ШУЛЬГИН

Генеральний секретар міжнародних справ,

Міністр закордонних справ

(грудень 1917 року – 24 січня 1918 року)

Всеволод ГОЛУБОВИЧ

Міністр закордонних справ

(З0 січня – 3 березня 1918 року)

Микола ЛЮБИНСЬКИЙ

Державний секретар закордонних справ, Керуючий МЗС

(3 березня – 28 квітня 1918 року)