Ірина Резнік – функції дружини Посла за кордоном

0
708

Одним з головних чинників повноцінного розвитку країни і просування її інтересів за кордоном є дипломатична служба, яку очолює Посол, повноважний представник своєї держави. До сфери його відповідальності входять контакти, які охоплюють політику та економіку. Водночас дружини Послів займаються більш делікатними речами, зокрема культурною співпрацею та пропагуванням своєї країни за допомогою публічної та культурної дипломатії.

Сьогодні в рубриці «Lady International Сlub» ми розповідаємо про діяльність Ірини Резнік, дружини українського дипломата, Надзвичайного і Повноважного Посла України, заслуженого економіста України Михайла Резніка.

Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, які функції виконує дружина Посла за кордоном?

Дружина — найголовніша помічниця для Посла.

Одне із головних завдань — достойно представляти державу та дбати про її імідж.

У цьому полягають представницькі функції дружини Посла на найвищому рівні суспільства країни перебування.

Від дружини Посла багато в чому залежить мікроклімат у колективі установи, це і допомога сім’ям молодих дипломатів в облаштуванні в непростих умовах під час відрядження. За дорученням Посла періодично проводяться як зібрання всього колективу установи, так і зустрічі з окремих питань з сім’ями та дружинами дипломатів. Це і протокольні заходи в рамках функцій Посольства, і наради під час виникнення «складних» питань, викликаних подіями у країнах нашої діяльності. Як приклад, можу навести ситуацію в Китайській Народній Республіці під час спалаху епідемії атипової пневмонії (SARS), яка призвела до раптової загибелі понад 5 тисяч громадян Китаю. Завдяки нашим друзям в Україні ми отримали ліки та засоби, що підвищують імунітет людини, які вживали всі співробітники та їх родини. Після загострення цієї ситуації я допомагала у добровільній евакуації дружин дипломатів з маленькими дітьми. Наприклад, була ситуація, коли дружина молодого дипломата зламала ногу, а в родині маленька дитина, то я організувала чергування жінок нашої установи, щоб дипломат мав можливість виконувати свої обов’язки. Також навчала співробітників правил дипломатичного етикету. Привозила з Києва парчеві тканини для пошиття костюмів дітям, які брали участь у виставі до дня Святого Миколая.

Можна згадувати ще багато подій, які неможливо заздалегідь записати у функції дружини Посла. Але, знаходячись на передовій, часом я виконувала функції і психолога, і лікаря, і вчителя, і наставника.

Дружини багатьох Послів, влаштовуючи мистецькі заходи, сприяють поширенню національних культурних традицій. Чи маєте Ви досвід організації таких заходів?

Звісно, це також один із найголовніших аспектів місії дружин дипломатів. Перебуваючи в іншій країні, ми маємо демонструвати високий рівень стандартів України в освітянських та культурних сферах.

Також читайте:  Наскільки складно бути дружиною Посла в ісламській країні?

Безпосередньо діяльність дружин Послів у поширенні знань про культурні, мовні та історичні цінності нашої держави значною мірою залежить від наявності українських громад.

Мені разом із чоловіком доводилось працювати у країнах, де наших співвітчизників взагалі немає чи обмаль (Південна Корея, Монголія, Китай, острівні країни Карибського регіону), а також мати два відрядження до США, де є потужна та згуртована українська громада. Наприклад, будучи у складі взагалі першої української дипломатичної місії у Сеулі, я розпочала свою діяльність з допомоги Послу в створенні корейсько-української асоціації дружби. Протягом короткого часу її діяльність набула активних обертів у проведенні, за сприяння посольства, численних культурних та мистецьких заходів (виставок робіт українських художників, скульпторів, модельєрів). Така активна діяльність асоціації у складі посольства викликала зацікавлення творчої інтелігенції Республіки Корея та сприяла подальшому культурному співробітництву й організації спільних проектів.

Завдяки допомозі Міністерства культури України, вже через рік нашого перебування в Республіці Корея було відкрито перший український культурний центр. Тепер щорічно, за сприяння цього центру, творчі колективи Республіки Корея беруть участь у святкуванні дня Києва, а українські митці мають можливість демонструвати все найкраще, що є в Україні, чим ми пишаємось.

У Китайській Народній Республіці також було проведено багато культурних заходів.

За сприяння уряду України та тодішнього Міністра культури, пана Юрія Богуцького, вдалося організувати перший двосторонній масштабний проект міжнародного рівня «Тиждень української культури», у рамках якого відбулися виставки українських художників у кращих галереях Пекіна, включаючи роботи добре відомої в Китаї пані Яблонської, величезна виставка українських гобеленів, а на закінчення — два гала-концерти в Пекіні та Шанхаї за участі кращих виконавців Національної опери України.

Легше, але й значно цікавіше, було працювати у цьому напрямі у Вашингтоні. За шість років установились дружні стосунки з українсько-американськими громадськими організаціями (Вашингтонська група, Українки Америки та ін.). Практично щотижня відбувались культурні події як безпосередньо в Посольстві, так і на численних заходах чи виставках у різних містах США (Чикаго, Хьюстон, Нью-Йорк, Філадельфія тощо).

Разом із Послом багато уваги приділяли активній роботі з Українським Конгресовим Комітетом Америки, особливо щодо питання висвітлення трагедії українського народу під час голодомору 1932–1933 рр. спільно з паном М. Савків. Ця трагедія є дуже болючим спогадом для багатьох українських емігрантів і також для родини мого чоловіка.

Також читайте:  Дружина Посла Узбекистану про українську моду та узбецьку національну кухню

Підсумовуючи сказане, можу зазначити, що дружина дипломата повинна бути культурним Послом нашої держави за її межами.

Які заходи Ви проводили під час Вашого перебування в США?

Позиція Посла України в США — це найвідповідальніший та найважливіший пост для нашої держави.

Тому насамперед я брала участь у роботі потужних жіночих організацій, які знаходяться у Вашингтоні та входять до складу різних клубів. У сфері моєї діяльності була співпраця з дев’ятьма клубами, у роботі яких я була задіяна на постійній основі. Одним з найвпливовіших клубів можу назвати «Клуб дружин конгресменів». Завдяки контактам та дружнім стосункам у рамках цієї громадської організації я мала можливість сприяти окремим заходам та візитам до Вашингтону наших українських делегацій. Із задоволенням також брала участь у роботі іншої організації — «Клуб щасливих жінок». Тому, після завершення довготривалого відрядження чоловіка, з натхненням зайнялась створенням такої громадської організації «Lady International Сlub» в Україні.

Ви започаткували та очолили цей клуб в Україні. Якою була головна місія клубу «Lady International Club»?

Маючи досвід роботи таких клубів за кордоном, по приїзді в Україну я вирішила відкрити жіночий клуб «Lady International». Його мета — популяризувати Україну за кордоном, тобто знайомити дружин іноземних послів з нашою культурою та визначними особистостями і талановитими людьми у різних напрямах діяльності.

З почуттям гордості за нашу країну я влаштовувала в клубі зустрічі з цікавими та непересічними людьми: відомими письменниками, митцями, спортсменами. Однією з найяскравіших була зустріч з Віталієм Кличком, який на той час ще не розпочав свою політичну кар’єру. Серед інших яскравих зустрічей — оперний співак Володимир Гришко, відома дизайнер Діана Дорожкіна, переможниця Євробачення Руслана Лижичко та багато інших талановитих українців, якими пишається наша країна.

Цей клуб об’єднує не лише дружин послів, а й дружин митців, співаків, бізнесменів… І на кожному засіданні було щось нове, цікаве та повчальне.

Жінки із задоволенням відвідували засідання клубу, які проходили щомісяця протягом восьми років. На жаль, мені довелося тимчасово призупинити його діяльність. Адже коли у твоїй країні війна, то якось не до розваг…

Але ми плануємо знову відновити засідання нашого клубу вже цього року, орієнтовно восени.

Чи займаються дружини Послів благодійністю так само, як це роблять, зокрема, дружини керівників держав?

Також читайте:  Як у Малайзії захищають права жінок, про улюблені страви української кухні та про те, чим вразила столиця України

Обов’язково. І під час перебування за кордоном, і знаходячись у своїй країні, завжди намагаюсь займатись благодійною діяльністю. Це важлива справа. Адже, допомагаючи іншим, робиш добру справу й отримуєш приємні емоції, сили та натхнення на майбутні нові ідеї й проекти.

Щороку у різних країнах проходять благодійні ярмарки, під час яких кожна країна готує від себе щось на продаж — або національну їжу, або вироби, а вилучені кошти направляються на допомогу знедоленим.

Наш клуб «Lady International» також займався благодійністю.

Ми опікувались дитячим будинком у містечку Іванків, Київської області, що знаходиться у Чорнобильській зоні. У дитячому будинку перебуває 46 дітей-сиріт. Одна американська компанія за допомогою мого чоловіка передала цим сиротам 35 тисяч доларів США. За ці кошти було зроблено ремонт та придбано нові меблі, комп’ютери та багато іншого. Коли дружини послів дізналися про цю подію, вони також долучилися до пожертв цьому дитячому будинку. Ми організовували для дітей екскурсії та подорожі до Києва, обов’язково дарували подарунки і часто самі відвідували притулок. Щороку на день Святого Миколая ми запрошували артистів і привозили подарунки, створювали для цих дітей справжнє свято. Ви б бачили сяйво їх очей, коли ми приїздили до них.

Ми намагались також долучати дітей до культурних заходів — влаштовували відвідування виставок та театрів, адже після сиротинця на них чекає вихід в інше життя. Щиро сподіваюсь, що наша допомога стане їм у нагоді, і вони з відкритими очима увійдуть у доросле самостійне життя.

Наведу ще декілька прикладів благодійності. Перебуваючи у Республіці Корея, за підтримки наших корейських друзів нам вдалося організувати лікування 60 українських дітей з Чорнобильської зони у клініках Сеула. У США дипломати посольства особисто збирали кошти на лікування в опіковому центрі Бостона «української героїні» Насті Полівої.

Взагалі, благодійна діяльність — це риса, властива українській нації. І переконливим свідченням цього для мене, як для багатьох жінок-українських матерів, є щоденна самовіддана діяльність наших волонтерів та спільна підтримка українських громадян, що допомагають нашим захисникам на Сході.

Ми живемо в найкращій країні світу — Україні — з красивим, добрим та працьовитим народом. Від своєї родини й від себе особисто дозвольте щиро побажати кожній українській родині в новому році миру, добробуту та злагоди.