Місія України у ХХІ сторіччі — відродження Європи. Це сьогодні відбувається саме тут

0
60

Успіх України є важливим для стабільності Європи як континенту. За чотири роки після Майдану ми чітко показали — Україна є суб’єктом міжнародних відносин, а не сірою зоною. Зараз важливо не поступитися своїми позиціями у протистоянні з Російською Федерацією, яка веде глобальну гібридну війну із цивілізованим світом. І з тим разом провести ключові реформи, забезпечити економічний розвиток держави на основі цінностей. Про це в інтерв’ю «FD» розповідає Ганна Гопко — народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах.

«За все доводиться боротися. Будь-які зміни — це означає відійти від старого, звичного, де все чітко, налагоджено і когось влаштовує»

— Зараз найбільше переживаю за долю країни. Як далі втримати та зміцнити нашу державу. Бо є багато спроб знищити її. 2018–2019 роки дуже визначальні. Якщо вистачить мудрості, в нас є великі шанси відіграти важливу роль не лише для Східної Європи, а й континенту, — розповідає пані Ганна.

Ви є прикладом, коли людина з Майдану прийшла у Верховну Раду. Наскільки вдається втілювати через парламент ідеї Революції Гідності?

— Ключовим після Майдану було побудувати Україну із сильними інститутами, гарантувати верховенство права та справедливість. Під час Майдану ми як громадяни захищали державу від спроб екс-президента під тиском Росії змінити курс, приєднавши Україну до Митного союзу, євразійського простору. Тоді кожен громадянин, який прийшов на Майдан, чимось жертвував, захищав державу. А зараз у парламенті нам важливо побудувати інститути, які будуть захищати громадян. Інститути, які створять для них умови для розвитку, відчуття безпеки, правопорядку, захисту у судах і відчуття справедливості. Мені разом з колегами вдалося ініціювати ухвалення важливих законів.

Зокрема, закон про відкриття реєстрів нерухомості. Щоб кожен громадянин знав, де живе, яким майном володіє міністр, депутат, політик. Так само, як закон про поіменні голосування у місцевих радах. Тепер кожен громадянин може знати, як депутат міської, обласної ради голосував за виділення землі чи інші питання. Також закони щодо питань громадського здоров’я. Зокрема, спрощення реєстрації ліків, які пройшли тестування у країнах ЄС, США, Канаді. Раніше в Україні це займало 210 днів. Тепер — два тижні, що унеможливлює корупцію.

З важливих ініціатив — це питання української ідентичності. Російська агресія — це не лише загарбання наших територій, а спроба Росії вкрасти нашу історію, нав’язати нам свій «русскій мір». Поки українці не усвідомлюватимуть, хто ми, звідкіля, яка наша історія, завжди будемо частиною чужих проектів. Тому питання, наприклад, декомунізації — дуже важливі. І це не просто перейменування вулиць, це значно глибший процес.

Також я підтримувала збільшення квот для української музики на радіостанціях, підтримку та ренесанс українського кіно. Зараз всі дивуються, як наші фільми б’ють рейтинги касових зборів. Ці проекти допомагають посилити розуміння хто ми, який наш курс, куди прямуємо.

Працює і Комітет у закордонних справах з усіма ініціативами порядку денного — від звільнення українських громадян, протидії російській агресії до економізації зовнішньої політики, просування культурної дипломатії.

Що дається легко, а за що доводиться боротися?

— За все доводиться боротися. Будь-які зміни — це означає відійти від старого, звичного, де все чітко, налагоджено і когось влаштовує.

А на міжнародній арені?

— Важко дається блокування «Північного потоку-2». Для нас зараз це один із критичних проектів, ми боремося не лише за надходження від транзиту, але й найголовніше — це мир.

Бо якщо Україна не буде транзитером російського газу, то втратимо свої важелі впливу у політико-дипломатичному відновленні територіальної цілісності. Тоді багато країн у Європі, які вагаються, чи треба продовжувати санкції проти Росії, не бачитимуть додаткової мотивації.

Ви очолюєте Комітет Верховної Ради України у закордонних справах. Свого часу мали вибір. Чому саме цей комітет?

— Під час Майдану дуже багато комунікацій, унікального досвіду спілкування, контактів із іноземними гостями, які приїздили підтримати нас. Після започаткування «Реанімаційного пакету реформ» багато співпраці з міжнародними партнерами. Водночас, ще до Революції Гідності, брала участь у багатьох міжнародних проектах та ініціативах.

Коли відбувся перехід з експертного середовища у парламент, то вже мала певний багаж досвіду співпраці із міжнародними партнерами. Хоча я ніколи не була дипломатом. Але з першого дня, я працювала з людьми, які у зовнішній політиці провели багато часу. Розуміючи відповідальність, залучила кращих фахівців, їхні поради.

Для мене Комітет у закордонних справах став хорошою школою, новим досвідом. Це можливість продовжити Революцію гідності, достойно захищати Україну, використовуючи парламентську дипломатію, правильно вибудовуючи комунікацію між українськими державними інституціями та світом.

Що сьогодні можете назвати своїм найбільшим досягненням?

— Якщо говорити про роботу в Комітеті, то нам вдалося за ці роки здійснювати економічний тиск на Росію через санкції світової спільноти. Хотілося б бачити посилення санкцій, але вдається утримувати ці позиції як і протидіяти російській пропаганді, дезінформації. Не дозволити РФ втілити свої плани про нібито внутрішній конфлікт у нашій країні. Підтримка світом України ці роки була достатньо потужною. Важливе значення у протистоянні з РФ має консолідована позиція Заходу, зокрема країн великої сімки.

Достатньо жорсткі резолюції щодо дій Кремля, які ухвалювали і в ПАРЄ, і в ОБСЄ. Ми їх напрацьовували і в парламенті з комітетом. Це робота, яку, можливо, десь не видно. Але в загальному тренді підтримки Заходом України все одно розуміємо, що за ці роки чітко показали — Україна є суб’єктом, без участі якої важливі рішення не ухвалюють і на «болісні компроміси» ми не пішли. Не просто, як завжди, на нас дивилися як на територію, сіру зону, де вирішували геополітичні завдання інші гравці. А нам було дуже важливо всі ці роки не поступатися. Не переходити ті червоні лінії, які ми чітко ставили. У питаннях Криму Росія докладала надзусилля, щоб півострів увійшов у розряд спірних територій. Але ми втримали цей фронт. І в усіх міжнародних документах, Крим — це Україна, а Росія — держава-окупант.

Ми суттєво активізували міжпарламентські зв’язки, а ще — зробили особливий акцент на африканському континенті, ми почали відкривати Африку для наших українських підприємств як ринок. Вже маємо перші результати. Також активно розвиваємо співпрацю з Японією, яка крім запровадження санкцій проти РФ, надає технічну та фінансову допомогу для здійснення реформ, підтримки Сходу та запровадження інновацій. У комітеті готували і Постанову щодо підготовки консолідованої претензії України до РФ щодо міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію проти України з визначенням шкоди та обсягу збитків, завданих Україні.

Є ще одне Ваше досягнення. Ви увійшли в десятку найбільш результативних депутатів за кількістю прийнятих законопроектів, за версією «Опори». 19 ваших законопроектів були ухвалені Верховною Радою за три роки. Як вдається досягати таких результатів?

— Насправді це десь понад 60 законів із понад сотні законопроектів, над якими працювала разом із колегами. Завжди намагаюся триматися державницької позиції, працювати на національний інтерес, а не підігрувати окремим фракціям чи групам. Це дозволяє бути співавтором важливих ініціатив. У мене немає прихованого інтересу. Мені ніхто ніколи не пропонував жодних грошей за жодне голосування. Мене можна переконати державницькими аргументами: — «це треба для країни».

Зіграти на патріотизмі. Друзі іноді з цього жартують. Про твою роботу мають говорити досягнення для людей і результати. На цьому тримається довіра і повага.

Якось Ви сказали, що пропагуєте місію України у ХХІ сторіччі. Розкажіть детальніше.

— Цього року ми достойно представили свою країну на форумі у Давосі. В Українському домі світові лідери обговорювали глобальні питання. Це відбувалося на нашій платформі. От таким і має бути наше лідерство та амбіційність — активно діяти. Треба зрозуміти — ми не жертва, ми сильний партнер. Українська нація збагачує світ інноваціями в епоху четвертої індустріальної революції, є донором європейської безпеки, контриб’ютором у запобіганні кіберзагрозам. Місія України у ХХІ столітті — відродження Європи. Це сьогодні відбувається саме тут. Чому успіх України є важливим для стабільності Європи як континенту? Бачимо певну кризу довіри до багатьох інститутів на Заході, низьку явку під час виборів, зростання популізму, євроскептицизму. Європейська надмірна бюрократія призводить до зростання ультраправих націоналістичних рухів. А Україна була і є прикладом толерантності, самопожертви громадян ради суспільного блага. Згадайте Майдан — стояли разом мусульмани, католики, православні, протестанти, юдеї. Абсолютно всі були єдині. Все залежало від самоорганізації людей, які вірили в одну ідею.

Успішна Україна — це й шанс для трансформації Росії. Станемо успішними, і громадяни РФ побачать, що Україна — це держава, де громадяни захищені, мають роботу, вільно їздять по світу і їх поважають, вони почнуть ставити питання до путінізму. Бо якщо не закінчиться ера путінізму, то після Путіна прийде інший Путін. Тільки самі люди на своєму рівні можуть поступово щось змінити, попри спроби повного затьмарення пропагандою у ЗМІ.

Яке головне завдання стоїть перед нашим суспільством?

— Попри слабкі інститути, корупцію і бідність, дуже багато людей змінили свій світогляд. Українці як нація сьогодні є не просто східним флангом НАТО. Революція Гідності створила абсолютно інші підходи у ставленні людини до людини. Західне суспільство часто сприймає людину як споживач — чим ти мені можеш бути корисним. А в нас є шанси принести іншу філософію — любові один до одного. Бо війна на сході — це великий виклик, чи зможемо втримати нашу державність, вибудувати інститути. При цьому залишитися людьми, які не збанкрутували духовно через стреси, злість, ненависть.

А прорости іншою оновленою нацією, у тому числі з міцним освіченим середнім класом. Саме креативний, самодостатній, проактивний клас — це імунітет від соціальних заворушень та дестабілізації.

Якими силами можемо повернути Крим і Донбас?

— Без міжнародної підтримки ми не зможемо це зробити. Росія має платити вищу ціну через санкції, енергетичне ембарго Заходу і ставати поступливішою. Не можна довести ситуацію до замороженого конфлікту, погоджуватися на неприйнятні «компроміси», які нам нав’язують. Коли українці починають втрачати віру — «це вже неможливо, давайте самі про це забудемо», треба згадати про Мойсея. Він 40 років водив людей. І лише люди з найбільшою вірою змогли перемогти. Росія думає, що ми самі забудемо про Крим. Тому одне із наших завдань — залишатися вірними своєму обов’язку відновити територіальну цілісність, суверенітет о і мир. Бо якщо перші похитнемося і піддамося на ці компромісні плани — це відчують на Заході і зрозуміють, що це предмет для зняття чи послаблення санкцій через гібридну дипломатію чи підходи з їхнього боку теж.

Я вірю, що ми повернемо наші території. Ми робимо для цього все. Одного дня у серпні 1991 року з’явився танк з українським прапором у Москві і розвалився Радянський Союз, те саме може статися сьогодні. Ми не знаємо, що може стати спусковим механізмом всередині Росії, який здатен спричинити незворотній процес. І система почне падати.

Тобто, маємо йти політикодипломатичним шляхом і ждати падіння РФ?

— Ні, ми не чекаємо. Ми діємо. У справі «Україна проти Російської Федерації» у міжнародному суді ООН ми виграли запобіжні заходи — змусити РФ відновити діяльність меджлісу в Криму, повернути українську мову у школи і дитячі садки. У рамках створення платформи з деокупації Криму залучаємо більше партнерів. Використовуємо Акт Магнітського, який діє не лише у США, Канаді, а й країнах ЄС. Тому ті, хто служать окупаційній владі, вже ізольовані. У резолюціях ООН сказано: Крим тимчасово окупована територія, а РФ — окупант. Маємо судитися з РФ. Судові процеси є ще одним ефективним інструментом.

Чи готовий світ продовжувати санкції далі?

— США — так. Там всі заяви звучать, що санкції будуть продовжені до повернення Україні Криму і Донбасу. У ЄС теж кажуть, що санкції будуть продовжені. Щойно оголосила про це переобраний канцлер Меркель. Хоча це дуже економічно вдаряє не лише по Росії, а й по економіках багатьох країн. Часто я питаю у партнерів, яка ваша стратегія? Росію Заходу слід розглядати як реальну загрозу. Не можна чекати, що станеться чергова трагедія, як знищення росіянами пасажирського «Боїнга», хімічні атаки в Алеппо чи застосування Москвою хімічної зброї та радіоактивних матеріалів для вбивств у Британії. Захід має нарешті виробити стратегію на випередження нових загроз, а не запізнілого реагування. Якщо не повернемося до міжнародного права, яке базується на цінностях, на повазі, фундаментальних правах, то далі почнеться сценарій нової світової війни.

Якою бачите Україну за 10 років?

— Я оптиміст. За 10 років Україна зможе остаточно пройти процес очищення від совка та клептократичності політичного класу. Підуть у небуття ті люди, які трималися за владу і ставили своє майно і себе вище за державні інтереси. Зможемо зробити прорив у реформах. І нам вдасться вирватися із клубу сировинних придатків, як донедавна нас розглядали, і стати частиною креативних держав з інноваційними економіками. Маємо зайняти своє лідерське місце серед країн Східної Європи. Від нас залежить наша перспектива членства в НАТО та ЄС. Ми — донор європейської безпеки, інноватори вражають світ старт-апами в сфері штучного інтелекту, інновацій.