Системний підхід потрібен завжди, особливо, коли йдеться про управління державою – Андрій Ніколаєнко

0
126

Андрій Ніколаєнко — український політик, дипломат, голова політичної партії «Основа», розповідає FD про своє бачення майбутнього нашої держави, про її потенційних партнерів і союзників на міжнародній арені та у чому полягає для вітчизняної економіки небезпека певних євроінтеграційних процесів.

Пане Андрію, у Вас дуже цікава політична біографія. Ви маєте професійну дипломатичну освіту. Якою мірою Ваша освіта та Ваш дипломатично-управлінський досвід вплинули на Ваше рішення створити політичну партію та взяти участь у політичній боротьбі?

— Мій управлінський та дипломатичний досвід дозволяє критично оцінювати політичну діяльність, чітко усвідомлювати всі її вади.

Бачив систему державного управління зсередини і можу стверджувати, що інституційний дисбаланс, який присутній у цій системі, дуже ускладнює будь-які спроби реформування державної машини. З іншого боку, я бачу, що подібна ситуація може призвести до поглиблення економічної кризи, до втрати державності у кінцевому підсумку. Саме тому, ми — я та партія «Основа», — вирішили, що треба не просто реформувати систему державного управління, а змінити саму основу держави.

Ви є одним із лідерів політичної партії «Основа». Що може запропонувати ця політична партія українському виборцю? У чому полягає ключова відмінність Вашої партії від решти політичних сил у нашій країні?

— В Україні зареєстровано близько трьохсот шістдесяти партій. Однак більшість із них — або соціальні, або бізнес-проекти, що є націленими на вирішення дуже ситуативних, скороминущих проблем. Ці утворення не мають політичної ідеології, тому їх важко назвати повноцінними політичними партіями.

Із яких трьох базових компонентів має складатися справжня політична партія? По-перше, мати стратегію змін у державі, чітко бачити майбутнє країни. По-друге, партія має бути командою однодумців, командою професійних і рішучих людей. По-третє, партія повинна мати власний потужний фінансовий ресурс, щоб не обслуговувати інтереси «спонсорів». Партія «Основа» має всі три cкладові. Зокрема, у нас є Доктрина збалансованого розвитку «Україна 2030». У її розробці брали участь представники українського бізнесу й академічної спільноти — п’ять найкращих університетів країни, декілька інститутів Національної Академії Наук України. У нас є команда людей, які чітко розуміють орієнтири та цілі партії. Вони є лідерами кожен у своїй галузі — в бізнесі, викладанні, медицині тощо. Ми чітко розуміємо, що будемо робити, коли прийдемо до влади. Не

Також читайте:  Посол доброї волі — це особлива місія. Вона змінила моє ставлення до життя

«Україна повинна показати приклад успішності»

будучи ще парламентською партією, ми вже готуємо, що називається, «міністрів під ключ». Ми будуємо партію, спираючись на систему цінностей. Це і є нашою головною відмінністю від решти.

І якою є стратегія Вашої партії? Якою є система її цінностей?

— Коли засновники партії ухвалили рішення про її створення, ми зібрались обговорити основні напрями розвитку України до 2030 року. Системний підхід потрібен завжди — особливо, коли йдеться про управління державою. Доктрина збалансованого розвитку «Україна 2030» встановлює конкретні маркери, які позначатимуть правильний, на нашу думку, шлях розвитку країни. Базуючись на цій стратегії, ми маємо вийти на внутрішній валовий продукт 710–750 мільярдів доларів США станом на 2030 рік. Наші партійні цінності також відображені в Програмі стрімкого розвитку «Країна ЗаПрацює», в якій покроково розписано, як будувати сильну державу.

Яких стратегій потребує вирішення проблеми окупованих територій?

— Історія не знає умовного способу «Якби…». Упевнений, що ми втратили частину своїх територій не стільки через те, що Росія була сильною, скільки через слабкість державних інститутів в Україні. Була реальна можливість запобігти окупації Донбасу, геть по-іншому вести себе в Криму. Але — на жаль — сталося те, що сталося. На Донбасі маємо фактично «заморожений конфлікт». Ситуація з Кримом — ще складніша. І партія «Основа» сьогодні — єдина політична сила, яка презентувала реальний план поетапного вирішення конфлікту на Донбасі. Ще у лютому 2017 року лідер партії Сергій Тарута представив його на безпековій конференції в Мюнхені. Цей план має назву «Три Основи: Легітимність.

Безпека. Довіра». Пройшло майже два роки від тієї конференції, не лише українська влада, але й наші міжнародні партнери фактично почали втілювати у життя положення нашого плану, наприклад, ідею введення миротворців ООН на Донбас вперше висловив саме Тарута. Ми маємо розуміння реальних проблем Донбасу, а не дивимось на Донбас «із Києва». Створюючи мирний план, наша партія акумулювала найкращий міжнародний досвід щодо розв’язання конфліктів, подібних тому, який має місце на Донбасі. Ми запропонували зважене комплексне рішення — так, ми за те, щоб на Донбас увійшли миротворці, але у нашому плані не просто так «Легітимність» згадується раніше за «Безпеку». Чому так? Тому, що легітимність влади на непідконтрольній Києву території є наріжним каменем цього врегулювання. За взірець ми взяли приклад урегулювання подібного конфлікту та подальшого повернення до Хорватії сепаратистськи налаштованого регіону Східна Славонія.

Також читайте:  ДОТИК ВІЧНОСТІ. Класичний ювелірний дім «Лобортас»

Легітимність у цьому регіоні було досягнуто шляхом запровадження міжнародної тимчасової адміністрації, а потім уже були введені миротворчі сили. Міжнародна тимчасова адміністрація та миротворці разом підготували ґрунт для реінтеграції цього регіону до складу хорватської держави. Такий безкровний варіант вирішення «донбаського питання» є, на нашу думку, оптимальним. Що ж стосується Криму, то, вочевидь, наші західні партнери застосовуватимуть прибалтійський варіант. Не визнаватимуть анексію Криму так само, як не визнавали анексії балтійських держав Радянським Союзом на початку 1940-х. Але мені не хотілося б чекати 50 років на повернення Криму. Для того, щоб пришвидшити цей процес, Україна повинна показати приклад успішності. Якщо Україна не буде успішною, то Крим до нас не повернеться навіть у разі розпаду Росії. Він, радше, захоче приєднаєтись до Туреччини. А це також українців не влаштовує.

Тому ми маємо зробити Україну кращою та успішнішою.

Наскільки можливим є повернення до економічної ситуації 2013 року і чи взагалі потрібне таке повернення?

— Насправді, країні потрібно перевершити цей рівень, не повторюючи структуру економіки 2013 року. Сьогодні зростання ВВП відбувається з динамікою 2–3 % на рік, Україна потребує зростання — від 10 %. Все, що нижче — відтерміноване банкрутство. До того ж, проблемою є відтік працездатного, молодого та здібного населення за кордон. Мусимо створювати такі соціально-економічні умови, за яких молодь залишатиметься в Україні, розвиватиметься малий та середній бізнес.

Які держави, на Вашу думку, є головними союзниками та партнерами України на світовій арені?

— Багато країн сприймають Україну як потенційно привабливого економічного партнера. Пошук партнерів винятково серед тих країн, які мають в Україні не лише економічні, але й політичні інтереси, — згубна тенденція.

Співпраця з такими державами рано чи пізно призведе до сумних наслідків. Країни Південно-Східної Азії, Китай, Південна Корея, Індія та країни Близького Сходу, наприклад, не мають жодних політичних інтересів на наших землях. Їх цікавлять потужні та довготривалі інвестиційні проекти. Якщо йдеться про ціннісний, цивілізаційний вибір України — це, безперечно, Європа. Що ж до пошуку економічних партнерів — світ надто великий, щоб ставити питання руба: РФ чи ЄС.

Також читайте:  Міжнародний аеропорт «Бориспіль» — повітряні ворота України та її візитна картка

Наскільки суперечить та наскільки відповідає національним інтересам євроінтеграція у її теперішньому вигляді?

— Євроінтеграція не може здійснюватися тоді, коли національними інтересами України цілковито знехтувано. Ми маємо стати партнером, а не сировинним додатком ЄС. На превеликий жаль, різниця у розвитку економічних систем України та ЄС, різниця у розвитку фінансового та банківського секторів, робить повноправну співпрацю між нами сьогодні неможливою. Відомий сучасний економіст Ерік Райнерт зазначав, що коли менш розвинена економіка приєднується до більш розвиненої, вона зазнає збитків та перетворюється на її додаток. Не думаю, що економічна співпраця між Україною та ЄС за подібних умов стала б винятком й нам би вдалося мати якість прибутки від цієї співпраці. Але, маю наголосити, що переглядаючи нашу економічну співпрацю з ЄС, ми виступаємо за політичну співпрацю із Брюсселем. Насамперед, у напрямах стандартів демократії, захисту прав людини та боротьби з корупцією.

Яким є Ваше життєве кредо?

— Keep running. Українською це можна перекласти як «Не зупиняйся». Припинення руху — це вже крок назад. Останнім часом захоплююсь марафонським бігом, і з власного досвіду знаю, щоб подолати дистанцію, потрібно продовжувати рухатись — не уповільнюючись, не зупиняючись. І в спорті, і в житті.

Припиняти рух не варто — ані людині, ані цілій країні.

Пане Андрію, ми записуємо це інтерв’ю напередодні Дня Незалежності України. Бажаєте привітати Україну та українців зі святом?

— Вітаю Ваших читачів і всіх українців із Днем Незалежності! Бажаю бути по-справжньому незалежними: політично, економічно, ментально. І все-таки оцінювати політиків за їхніми справами, а не словами. Сьогодні Україні потрібен компроміс заради миру, заради успіху. Тільки люди справи знайдуть компроміс.