«Українська Бельгія», або «Десята Бельгійська провінція»

0
125

Перші бельгійські підприємства в Україні

Перші бельгійські підприємства з’явилися на території України у 1880-ті роки, і це були трамваї на кінській тязі в Одесі (1880 р.) і Харкові (1883 р.). А всього до 1894 року в імперії відкрили свою діяльність 7 бельгійських компаній, що працювали у трамвайній справі.

Бурхливе зростання бельгійських товариств відбулося у 1895-1901 рр., коли їх кількість зросла до 117. На 1901 р. бельгійці займали перше місце за кількістю іноземних компаній, що діяли в імперії (усього діяло 209). Зі 117 бельгійських компаній 60 діяли в Україні, інші — в імперії (без України). Також після 1890-го року загальний обсяг бельгійських інвестицій в Україну щонайменше дорівнював (а інколи і значно перевищував) всі інвестиції у величезну Російську імперію.

Європейські інвестиції на початку ХХ сторіччя

У 1900 році Бельгія була першим і основним іноземним інвестором в імперію з обсягом інвестицій, що дорівнювали 831 млн. золотих франків. Слідом за нею йшли Франція (692 млн.), Німеччина (162 млн.) та Велика Британія (236 млн.). Тобто зовсім маленьке Королівство Бельгія дало 41% від усіх інвестицій «великої четвірки». Бельгійські інвестиції доходили до найвіддаленіших куточків величезної імперії. Але їхній інтерес був зосереджений у Придніпровсько-Донецькому регіоні в Україні, де вони зробили величезний внесок у модернізацію економіки і розвиток регіону, який зараз є Південно-Східною Україною (колишня Катеринославська губернія).

В Катеринославській губернії діяло 48 бельгійських акціонерних товариств. Найбільшим з товариств було гігантське Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство. Створене двома могутніми промисловими корпораціями — компанією «Лільпоп, Рау і Левенштейн», що у Польщі, і компанією «Джона Коккерілла», що у м. Серен в Бельгії. Це також товариство Російських трубопрокатних заводів Шодуар, які побудували в Катеринославі три заводи, Російсько-Бельгійське металургійне товариство (м. Єнакієве), а також Акціонерне Товариство з виробництва соди «Любімов і К0» та ін.

Розвиток промисловості та її основні напрямки

Сфера розповсюдження бельгійських товариств у господарстві України була широкою, але найважливішими об’єктами їх діяльності були гірничо-металургійна, металообробна і машинобудівна промисловості, видобування вугілля і виробництво коксу, а також міський транспорт і будівництво. На частку цих галузей приходилося більше 70% акціонерного капіталу бельгійських товариств. В міському транспорті, будівельній і скляній, а також хімічній промисловості вони були монополістами. І це не випадково. На той час Бельгія була передовою економічною і промисловою державою Європи, займала перше місце за густотою залізниць і друге за видобутком вугілля, виробництвом сталі і чавуну.

«Достойно удивления, с какой упорной настойчивостью, с каким пониманием всего значения правильности в расчете, во что обратятся при всякой фабрикации заготовочные расходы, каждый бельгиец систематически изыскивает новые дела», — писав бельгійський інженер І. Ізар в ті часи.

Саме вишукування нових справ привело бельгійських підприємців в Україну, де відкриття значних кам’яновугільних і залізоносних пластів обіцяло значні прибутки і стрімкий розвиток промисловості. В пошуках нових справ бельгійці попрямували на схід, до України.

«… Іноземці лізуть до Росії з величезними капіталами! Бельгійці вже головні господарі на Півдні Росії. Тільки й розмови чути останнім часом. Особливо напирають на бельгійців, указуючи, що кращі копальні і залізоробні заводи в їхніх руках по усьому Придніпров’ю. У потязі тільки й чути: руда, кам’яне вугілля, шурфування, розвідки, бельгійці… », — так писав відомий журналіст Володимир Гіляровський у статті «Залізна гарячка» під час відвідання Катеринославщини у 1899 році.

Документальним підтвердженням цієї історії є музейна колекція цінних паперів, подарованих музею меценатом Дмитром Пірклом у кількості 210 одиниць. З них 110 акцій та облігацій саме Бельгійських товариств — гірничих і металургійних, машинобудівних, механічних, із виробництва металевих виробів, будівельних, хімічних, скляних і керамічних матеріалів, міського транспорту (трамваї). Містами створення акціонерних товариств і реєстрації Статутів, місцезнаходженням Правлінь були Брюссель, Маршиєн-о-Пон, Льєж, Сейл, Жильї, Кувен, Ла-Лув’єр (Валонія). Серед осіб засновників Бельгійських товариств переважали так звані «промисловці» — директори промислових або транспортних підприємств, інженери, які вже мали в Бельгії свої промислові компанії — Коккерілл, Сольве, Ламбер та інші. На 1897 рік в губернії працювало 576 бельгійських підданих. Це були інженери, майстри, менеджери та кваліфіковані робітники, члени їх сімей, лікарі, вчителі. Після 1897 року кількість бельгійських підданих в імперії збільшується на 2000 щорічно.

Бельгійські консульства діяли в Катеринославі (Генеральне), Харкові, Бердянську, Київі, Миколаїві, Одесі, Маріуполі і Севастополі. Тут працювали професійні дипломати. Катеринославщину називали «Російською Бельгією». Донецький басейн — «Десятою бельгійською провінцією», а Катеринослав і Маріуполь — «Вікном в Європу».

Географія Українських підприємств — найрізноманітніша — це Катеринослав (Дніпро), Кам’янське, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ, Луганськ, Єнакієве, Маріуполь, Успенськ, Костянтинівка, Горлівка, Дебальцеве, Торез, Краматорськ та ін. Чимало підприємств, створених у 1880-1890-ті роки працюють в Україні до сьогодні.

Валентина Лазебник, завідуюча відділом історії України ХІV- поч.XX ст. Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького