Чому безпекова конференція в Мюнхені вийшла схожою на поминки

0
417

Цьогорічна конференція з питань безпеки в Мюнхені зафіксувала простий факт – старий світовий порядок, здається, мертвий. А три держави, що з більшим чи меншим правом претендують на префікс “над”, перетворились на три різні загрози світовій безпеці

Звичайно, цьогорічна мюнхенська конференція виглядала відносно нудною. Обійшлась, наприклад, без таких яскравих епізодів, як проголошення нової холодної війни Володимиром Путіним в 2007 році, чи ще якихось екстравагантних фортелів. Та й лідерів “першої величини” було відносно небагато.

Але й без того тональність цьогорічного заходу вийшла трохи похоронною. Цьому сприяли підсумки минулого року, так і аналіз наявної безпекової ситуації.

Нікуди не подівся ісламський тероризм. Нікуди не поділася Україна з війною на Донбасі, і Сирією з війною по всій країні. Нікуди не подівся Володимир Путін – тільки до військових авантюр додались все нові й нові кібератаки на політичне життя західних демократій. Китай як будував штучні острови, “заселяючи” їх ракетними базами та їх гарнізонами – так і продовжує це робити. Граючи з американськими ударними силами в регіоні у цікаву гру “хто кого з’їсть”.

Також читайте:  Королева Єлизавета II надіслала повідомлення Петру Порошенку

Єдина – але дуже істотна відмінність з тривожною конференцією минулого року полягає в тому, що як європейці, так і азіатські учасники конференції не можуть тепер розраховувати і на “стержень” світової безпекової системи. Зовнішня політика США стала настільки хаотичною, що стосовно її подальшого напрямку нічого не знають не тільки в Києві чи Москві, але й у Берліні та Лондоні. А можливо, навіть і у Вашингтоні.

Ні, звичайно, глава Пентагону Джеймс Матіс намагався переконати присутніх, що Дональд Трамп, який назвав НАТО “застарілим альянсом”, не мав на увазі нічого поганого. І якщо вірити міністру оборони США, глава Білого дому “повністю підтримує НАТО” і лише вважає за необхідне трохи “трансформувати” альянс, щоб він “відповідав вимогам сьогоднішнього дня”. Приблизно з тим самим повідомленням виступав і віце-президент США Майк Пенс.

Вони обидва були б майже переконливими, якби не той простий факт, що заяви Трампа про “застаріле НАТО” чули всі. А от про намір американського президента трансформувати і відбудувати блок, наділивши його новою потужністю і можливостями, почути з уст Трампа – чи бодай прочитати в його Твіттері, нікому якось не доводилось.

Також читайте:  Вступ України до НАТО чітко визначений як один з ключових чинників державної політики - Президент підписав Закон

Таким чином Європа – і не тільки Європа, але практично весь “золотий мільярд” мешканців планети опинились в оточенні трьох добре забезпечених ядерною зброєю держав. Одна з яких веде відверто агресивну політику, нападає на всіх, на кого здатна напасти, а всім решту чинить по мірі сил диверсії та капості. Друга намагається розширити свої кордони за допомогою штучних островів і натуральних ракетних баз. А третя веде непередбачувану політику, обіцяючи мир і щастя союзникам – і відмову від зовнішньої політики своїм власним громадянам. І, здається готова почати війну з другою.

При тому всередині Європи наростає популярність крайніх правих, популістів та іншого вельми специфічного політичного контингенту.

Все це в сумі дозволило Вольфгангу Ішінгеру, очільнику Мюнхенської конференції, заявити, що глобальна безпека стала “найбільш нестабільною” порівняно з будь-яким іншим моментом від 1945 року. Включно з часами Карибської кризи і іншими перед-апокаліптичними моментами. А за декілька днів до конференції Дональд Туск, президент Європейської Ради, констатував, що в даний момент Європа знаходиться під загрозою з усіх боків. Оскільки США теж перетворились на загрозу європейській безпеці.

Також читайте:  Інформаційна перемога українських дипломатів в Ісламській республіці Іран

І проблема не тільки – і не стільки в тому, що все пішло шкереберть. Справжня проблема в тому, що решта країн не має не те що проробленої, але бодай висловленої відповіді на ці виклики у сфері безпеки. І єдиною силою, яка “намагається втримати світ вкупі”, залишається хіба що Німеччина. Можливості якої дуже і дуже обмежені в силу практичної відсутності збройних сил.

Тому Україні, яка поки що веде політику, базовану на стримуванні Росії Заходом, судячи з тональності Мюнхенської конференції, слід бути готовою до того, що навіть ця скромна підтримка зникне в будь-яку мить. Схоже, після зникнення уставленого світового порядку у сфері глобальної безпеки можливі практично будь-які сюрпризи. На жаль, більшість із них під категорію приємних не підпадають.